Ти синку де?

-Ти синку де?

-Я, мамо, на Майдані...

-Це ж наче в Києві! Хіба ж то я пускала?
Ой неслух! Знов удома сумно стало?

-Матуся, не сердиться - то вже давнє...
Сьогодні - інше!

-Чутно щось... Стріляють?

-Салюти... Прошу , рідна, не турбуйтесь!

-А чи то Гімн?

-Так! Люди тут співають...

-Чи ти голодний синку?

-Ні, матусю!

-То ж довго не гуляй, бо кличе праця!
Катруся вдень заходила , як мара:
Сумує за тобою - так сказала...
А в мене телевізор щось зламався.
Десь зник Сірко і курка знов пропала-
Нема без тебе ладу. Чуєшь, синку!

- Так чую, мамо! Ви простіть,лебідко...

Мить й куля цю розмову обірвала...

І мати все одразу зрозуміла,
Побігла боса по селу  :"На віче!!!"
І пальцями царапала обличча
Своє, і коси рвала й вила...

А звідусіль вже бігли - бігли люди...
Прибігла й Катя, на коліна впала:
Із нареченої вдовою вона стала,
А не дружиною...Як їй сердешній бути?

"Ти синку де?"-гукала в небо мати...
Помер Герой і село за мить змінилось:
В серцях громади гідність народилась
Й тепер свободи звіру не попрати!!!

Київ 18.02.2014р.