Найтепліше тепло сюїта

Ось і тин,... з голубизною
вікна дивляться на мене,
Простягає руки дім мій,
де пробігло те дитинство.
Клени всохли, лиш пеньками
в’ється спомин достеменний;
Дах зсутулився,... я також –
до землі нараз притисло.

Приспів
Доленько-доле
Носиш по світу,
Мо, наша воля?
Шлях заповіту
Кличе до віку,
Довго глухі ми?
Хата спустіла,
Жнемо гріхи ми…
Тому й до Бога
Стежка веде нас –
Там мудрість й радість,
Неба ж бо гени…

Вже набігався світами,
тягне рідная отчина...
Хоч стежини щезли в давність,
та зоря така ж вечірня;
Тепла й лагідна, як Мама –
то сердечна Неба даність.
...А весна гойдає крила
і дарує солідарність...

Приспів
Доленько-доле
Носиш по світу,
Мо, наша воля?
Шлях заповіту
Кличе до віку,
Довго глухі ми?
Хата спустіла,
Жнемо гріхи ми…
Тому й до Бога
Стежка веде нас –
Там мудрість й радість,
Неба ж бо гени…

Кожен з нас тепло шукає
для душі,... для порятунку,
А міраж несе нас далі –
в тих життях пошле притулку.
Так й мандруємо вже вічно
без постійної прописки,
То ж покіль не зрозуміємо
й до Бога,... хоч би й нишком...

Приспів
Доленько-доле
Носиш по світу,
Мо, наша воля?
Шлях заповіту
Кличе до віку,
Довго глухі ми?
Хата спустіла,
Жнемо гріхи ми…
Тому й до Бога
Стежка веде нас –
Там мудрість й радість,
Неба ж бо гени…

В’ячеслав Шикалович
30.03.2006р. – 16.03.2026р.
Мелодія на слова пісні: