Пташко моя романс

Пташко моя,
це моє, кимсь надіслане щастя –
Плесом небесним
пливе ув очах глибина;
Я потопаю
в тобі так зненацька і часто,
Голубоокий,
жаданий мій край, не минай!

Також надіюсь –
пливем під єдиним вітрилом.
Днів чередою
у пісні з відомим кінцем.
Топіль шумить
все про те ж, зачаровано й мило…
Так не буває ж
земне колисання взірцем?

Тому і біль
не лишає, і сіль межи меду.
Інде, колись
зблисне в шипі зміїна печаль.
Не продамо ж
в нашій пристані білу карету,
Хоч і везе
у той край, де згорає свіча…

Пташко моя,
це моє, кимсь надіслане щастя –
Плесом небесним
пливе ув очах глибина…
То ж збережи,
Боже милий, це наше причастя –
Вип’ємо ж ніч,
ще одну,
як той келих
хмільного вина…

В’ячеслав Шикалович
24.09.2012р. – 08.03.2026р.
Мелодія на слова пісні: