Лист подрузі

Я напишу тобі листа,
Я напишу про все на світі,
Що розривається душа,
Що мої мрії знов розбиті.

Я напишу тобі листа,
Лише тобі я розповім,
Що я сама вже не своя,
Що все навколо наче дим.

Що ввечері завжди одна,
Що всі думки лише про нього,
Що марних сліз уже нема,
Що я завжди благаю Бога

Про зустріч, про єдину мить,
Та, схоже, він мене не чує.
Час не спиняється, летить,
А я чекаю і сумую.

Ніхто не знає, як це важко,
Як боляче тобі стає,
Але любов того не варта,
Та все одно сльоза тече.

Сумний мій лист, прости, що так.
Чи я забуду все колись?
Нажаль, закінчились слова,
А сльози знову полились.

Бо знов згадала милі очі,
Що його поруч вже нема,
Що знову сниться він щоночі,
Що ввечері завжди одна.

Пробач, не стрималась, болить,
Болить і серце, і душа,
Але воно завжди мовчить,
Кричать лише мої уста.

ТА він не чує, це все марно,
А я страждаю і кричу,
Але любов цього не варта,
Та все одно його люблю.