Сліпий дощ?

Літо.Дощ рюмсав перед спекою.На автобусній зупинці стояли ніжки: молоді, старі, дитячі.Молоді ноги не звертали уваги на дощ.Старечі ноги намагались тупцювати, переминаючись з однієї ноги на іншу, але все було марно: ох, натруджені, ох неслухняні!
Ніжки дитини бігали хвацько;нелегко бути мамою такої пустунки!Дитина так сміялась і раділа, що дощ почав реготати разом з нею.
Незабарився і автобус.
Симпатичній дівчині чорнявий парубок ввічливо подав руку, допоміг ії речам також опинитись в автобусі.
Любляча матуся вловила свою дитину і заціловуючи занесла на руках в автобус.
На засмучену бабусю ніхто не звернув уваги.
Автобус хутко від`їхав.

Епілог.Гірко заплакала старенька, не втримався й дощ, шкода бабусі.
Дощові краплини стукотіли по вікнах автобуса і намагались кликати людей.
Але хто ж зрозуміє їх мову?...