Допоки викладала я на стіл
Папери, папки, недоречні рими,
Поволі шаленів, мов дикий звір,
Де сила тих, хто мав тебе спинити?
Цунамі розіграється вночі,
Чекатиму, смакую нову тему.
Притиснеш – збожеволію – кричи,
Коли здають натяті надто нерви.
Судомить від обурення й образ,
Не менш від ласк і любощів лоскоче,
Послухай пару рим, і пару фраз,
Й закрий цілунками вуста мої, і очі…